Здавалося б, що спільного між цими постатями? Виявляється, дуже багато. Це переконливо довели науковці.
Старший викладач кафедри мистецтвознавства Національного університету культури і мистецтв Ігор Тимик у доповіді “Світоглядні аспекти творчості Артема Веделя в проекції на творчість Григорія Сковороди” зазначив, що серед видатних особистостей, творчість яких стала набутком світової культури, Артем Ведель і Григорій Сковорода займають особливе місце. Хоч їх розділяють два покоління, однак обоє отримали високоякісну освіту в Києво-Могилянській академії, знали по кілька мов, були ерудитами. У них були схожі погляди, зокрема центральне місце у їхньому світосприйнятті займає людина, її щастя. Проблема щастя поширюється й на ідеї: добра, зла тощо. Щастя, на думку Григорія Сковороди, — це гармонійне злиття людини з природою в процесі пізнання, усвідомлення “сродного” шляху.
Людина — (мікрокосмос) існує у Всесвіті (макрокосмі), і ключ до щасливого “плавання” в ньому — Біблія (світ символів), у якій є містичні підказки. Лише життя у гармонії з Божим помислом може зробити людину щасливою, допоможе реалізуватися. “Істинна релігія перетворює нас із рабів Божих на його синів. Раб виконує волю Бога зі страху, син — із любові до Отця” (Григорій Сковорода). Співзвучний цим думкам 42-й псалом Веделя “Научи мя творити волю Твою”. Отже, композитор постає не лише як митець, а як філософ, світоглядно близький до Сковороди. Ведель прагнув розбудити людяність, милосердя.
Сковорода вважав, що позитивне й негативне створює систему координат у світі кожної особистості. Людина приречена на двобій високого помислу й людських вад.
Артем Ведель також схилявся до думки, що зло — інструмент виявлення добра. З проблемами добра і зла пов’язана моральна стійкість людини.
Ведель, як і Сковорода, виховувався на неоднозначності світосприйняття. Як і в Сковороди, у композитора за очевидним приховано потаємне, яке сприймали слухачі, налаштовані на однакову з автором хвилю. Веделя непокоїли ті самі події, що й прогресивне українське суспільство: скасування гетьманства, зруйнування Запорозької Січі, запровадження кріпацтва. Усе це він передав музикою.
Доцент кафедри історії української музики Національної музичної академії ім. П. Чайковського Тетяна Гусарчук розповіла про типологічні паралелі особистостей Григорія Сковороди та Артема Веделя. За її словами, у творчості будь-якого митця є три стилі: стиль епохи, національний та індивідуальний. В індивідуальному стилі Веделя генетично закладено інтровертивність, Сковорода — також почуттєвий інтроверт. У них обох надзвичайно розвинена інтуїція.
На розвиток особистості накладає відбиток походження, освіта, середовище тощо. Сковорода і Ведель — вихідці з третього стану: Сковорода — син козака, Ведель — іконописця. Обидва викладали в Харківському колегіумі, вели аскетичний спосіб життя,  вважали внутрішній, духовний світ важливішим за зовнішній, матеріальний, не прагнули кар’єри, багатства, слави (хоч слава не обминула їх), обидва не одружувалися, не пов’язали життя з церквою (Ведель був півроку послушником Києво-Печерської лаври, але постригу не прийняв).
У них було різна тривалість життя. Сковорода прожив 72 роки, сам обирав роль у театрі буття. Ведель — ледве не вдвічі менше, його заарештували, достеменно не відомо, з яких причин останні дев’ять років провів у божевільнях.
Обох світ “ловив, але не впіймав”. Хоч Веделя знищили фізично, морально — ні. Про це свідчить його духовний заповіт — не лише в нотах, а й у словах.
Вважають, що Сковорода у творах і в житті завжди витриманий, спокійний. Але професор Мирослав Попович дійшов висновку, що таким розважливим філософ був не завжди, що йому, як і Веделю, властиві емоції. Адже він був не лише філософом, а й музикантом. Починав кар’єру в петербурзькій капелі, Ведель — у московській. З Росії вони обоє за власним бажанням повернулися на батьківщину, і напевно, з українців таких було лише двоє.
Викладач Національної музичної академії ім. П. Чайковського Андрій Кутасевич зазначив, що порівнювати творчість митців непросто, адже для Сковороди музика — допоміжне заняття, для Веделя — основне. Внутрішній світ Сковороди — гармонійний, Веделя — конфліктний.
Філософ Сковорода акцентує на свободі внутрішнього вибору, Ведель, що був свідком, як у суспільному житті відбирали в народу цю свободу, зосереджується на співчутті знедоленим.
Корінна розбіжність між митцями полягає в тому, що твори Григорія Сковороди дидактичні, моралізаторські. Їх можна охарактеризувати як проповідь. В Артема Веделя моралізаторства нема — це швидше сповідь, яка, як і твори Сковороди, дає наснагу, приклад служіння ідеалам.
Доповіді науковців проілюстрували пісні Григорія Сковороди, які виконала солістка хору Національного радіо Наталія Кухаренко. Твори Артема Веделя прозвучали у виконанні хорового ансамблю “Сяйво”.
Свято думки, поезії й пісні приурочене річниці з дня народження Григорія Сковороди і 200-м роковинам з дня смерті Артема Веделя (2008-й оголошено Роком композитора). Але ці постаті заслуговують на те, щоб неодноразово звертатися до них по моральну підтримку. 

Всеукраїнський культурологічний тижневик "Слово Просвіти"