Можна кричати, витратити на що-небудь всю свою енергiю. А можна мовчки щось робити, не волаючи. Треба мати українську державу, перш за все, у себе в душi. Коли Магандi сказав "не купуйте англiйських товарiв", англiйцi просто пiшли з тiєї країни, i вона зараз вiльна. [Вiталiй Радчук]
Нині, в часи Інтернету і високотехнологічного, інтелектуального розвитку суспільства можна було б створити власний міжконтинентальний уряд. І всі були б одним народом… Александр Македонський, Наполеон — здається, споконвіку були володарі, які намагалися об’єднати світ. Їхні імена не ввійшли в літописи, Біблію, їх забули… А де їхні імперії? З’їв час! У світі 6 000 мов, дві сотні держав. І держав більшає. Кожен народ прагне мати власну державу. Навіщо? Для економічної вигоди? Ні! Для захисту власної душі! Отже, життя саме показує, в якому напрямі розвивається суспільство.
Що таке національність? Науковці стверджують, що за зовнішніми антропологічними ознаками неможливо стовідсотково визначити національність. Народи-сусіди можуть бути схожі між собою. Але в них різна мова, культура, історична пам’ять — це у свідомості! На мою думку, дуже важливе у визначенні національності те, що закладено в свідомість людини. Як закладається у свідомість інформація? Змалечку, словом. Людина має інформацію, узагальнює, робить висновки. Думка породжує бажання, бажання — волю до дії. Які наші думки, переконання — такі й вчинки. Робимо так, як вважаємо правильним. Закладаємо одну інформацію — маємо українця-патріота; закладаємо іншу — безбатченка-комуніста. Отже, народ зацікавлений у створенні власної держави. А чи існуватиме держава, коли вона втратить власний народ? Який сенс в існуванні держави Україна, якщо не буде українського народу? Хто захистить “завоювання олігархів” від нових господарів? Зроблять із нас недоукраїнців і об’єднають два “братні” народи в одну державу… Вважаю, що інформаційний простір в Україні мусить бути проукраїнський, українськомовний. Мусить бути цензура! Скільки злочинців у тюрмах? А в них власні погляди на життя. Суспільство не сприймає цих поглядів, не дозволяє пропагувати їх, хоч існує свобода слова; ізолює їх проти їхньої волі. Така цензура звична! Інформація, яка завдає шкоди цілому народу, його державі, не цензурується. Свобода — не вседозволеність! Вказувати владі на помилки — одне. Інше — дії в інформаційному просторі, що можуть призвести до зникнення українського народу і держави. Це злочин. Цього не можна допускати і треба за таке карати. Справедливі вимоги українців в Україні: жити у власній державі в українському культурному середовищі. Невільник від господаря на власній землі відрізняється ментальністю. Щоб стати господарем, замало волі, потрібно змінити ментальність. А поки що треба переконати суспільство у “справедливості вимог”. Моя сестра, українка, виросла в російськомовному середовищі в Україні. Українську мову називає “государственным языком”. Чому в державі не створено умов українцям? Починаючи з популярних пісень для молоді й мультфільмів для дітей. Риба без водної стихії гине. Важко бути українцем, знати мову, коли немає до кого слова сказати і слово нізвідки почути. Дивує, що в Луцьку держслужбовець розмовляє російською. Школа, інститут можуть навчати російською. Прийшов на роботу — беруть, чітких вимог щодо мови не ставлять… Вважаю, що українці повинні здобувати освіту лише українською мовою. Батьки знають, що дитині йти до школи і треба знати мову — навчать, а водночас мусять і самі вдома нею спілкуватися. У місцях компактного проживання нацменшин і діаспор у школах можуть бути уроки національної мови і літератури. Але майбутніх фізиків, хіміків держава повинна готувати українськими. Без іспитів з української мови не повинні приймати на державну службу. А для депутатів і керівників високого рангу має бути іспит з історії України. Державою повинні керувати патріоти, а не чужі прислужники. Крім культури, треба бути готовим більше грошей витрачати на армію. Метання до турків, шведів, поляків, росіян нічого доброго не дали. Ми пишаємося тими часами, коли силою зброї трималася Русь і козацтво. Тоді ми були господарями в себе (і не тільки). Сильних поважають, бояться розгнівити, їм не вказують! …Чи, може, спитаємо дозволу в наших гостей зайти до хати, край столу власного постояти?.. А треба ж питати, бо нагримають, їм не подобається, коли ми вдома господарюємо… Хтось обирає “пастися, жир напасати”, а хтось — пасти “отару”. Але і “стадо”, і “пастух” пишаються багатим пасовиськом. Чи пишатимуться багатою державою ті, кому “какая разница?” Україні треба готувати провідників нації. Посилати дітей у світи, хай вчаться за державний кошт і повертаються додому. Серед народу мають бути “зрячі”. У наших школах теж навчають. Питаю сина: “Нащо вчите історію?” — “Не знаю”. — “Може, вчителька розповідала, а ти прослухав?” — “Ні”. Розповів синові, що історія — досвід народу, зацікавив у знанні. Результат — поліпшилися оцінки. Треба не тільки “викладати інформацію”, а й казати, навіщо це потрібно, показати практичне застосування. Треба виховувати громадян. Немовлята нічого не вміють, нічого не знають. З одних виростають визначні особистості, з інших — нікчеми. І професор колись був немовлям, нічого не вмів і не знав. Руки, ноги є у всіх, голови — різні. Не вірю в безталанність народу. Всього можна навчитися і все зробити. Народ знає, чого йому треба, кого обирати у владу. А держава має виконувати перше завдання, заради якого була створена, — берегти душу українського народу, сам народ на його землі.
Твір відомого правозахисника Олекси Тихого Думки про рідний донецький крайЯ уродженець і мешканець Донеччини. Маю 46 років від народження. Вчився в радя...
IВАН ФРАНКО: "ОДВЕРТИЙ ЛИСТ ДО ГАЛИЦЬКОЇ МОЛОДЕЖІ"Те, що я хочу сказати Вам, мої молоді приятелі, таке велике й радісне і заразом таке важке та прикре, щ...
