Державний архів Київської області зберігає примірник “зразкового Статуту” “Просвіти” 1921 року. Згідно з цим документом,  мета товариства — “створення соціалістичної культури на підвалинах широкої самодіяльності трудових мас шляхом широкої культурно-освітньої праці серед населення”. “Просвіта”, до складу якої “входять всі працюючі”, мала провадити свою діяльність “на ґрунті диктатури пролетаріату”, боротися проти старого устрою і допомагати в державному будівництві. Зокрема, для досягнення мети Статут передбачав тісну співпрацю осередків товариства з відділами наросвіти та іншими культурно-освітніми установами.
У справі про діяльність “Просвіти” в Обухівській волості є супровідний документ до “зразкового Статуту”, адресований “всім губнаросвітам”. У ньому пропонували вжити заходів, щоб:
“1. Зорганізувати діяльність товариств “Просвіта” згідно з наданим зразковим Статутом, всім надати повне державне утримання.
2. Внести цілком нові “Просвіти” в сітку державних культурно-просвітніх установ і надати повне державне утримання.
3. “Просвіти”, котрі упорно стоятимуть на шляху контрреволюції і бойового націоналізму, не піддаючись впливу відділів наросвіт, треба поступово, але рішуче ліквідовувати.
4. Подбати, аби в кожній “Просвіті” були люди з тривкими пролетарськими поглядами, під доглядом і впливом яких проводилась би праця “Просвіт” і наближення “Просвіт” до відділів наросвіти”.
Такі рекомендації мали фатальні наслідки для товариства. Осередки, які відмовлялися працювати під наглядом органів радянської влади, “ліквідовували”, їхніх керівників заарештовували й ув’язнювали. “Сексоти”, що діяли в кожній “Просвіті”, повідомляли відповідні органи, яку діяльність провадило товариство. Якщо ця діяльність комусь не подобалася, осередок ліквідовували. Ті “Просвіти”, що виконували всі настанови більшовицького керівництва, перетворювалися на звичайні лікнепи, хати-читальні, театральні гуртки і хори, втрачаючи просвітницьку функцію.
Про масштаби цієї роботи свідчать порівняльні статистичні дані про кількість “Просвіт” в округах Київської губернії, опубліковані у “Списку поселень Київщини” 1924 року: місто Київ 1922 р. — 1; 1923 р. — 1; Білоцерківська округа відповідно 181 і 89; Бердичівська — 99 і 51; Київська — 176 і 73; Малинська — 22 і 7; Уманська — 142 і 71; Черкаська — 108 і 65; Шевченківська (Корсунська) — 105 і 10.
Усього: 1922 р. — 834; 1923 р. — 367.

Всеукраїнський культурологічний тижневик "Слово Просвіти" №17 (446), 24.04-30.04.2008 р.